4 червня ми вшановуємо пам’ять дітей України, які загинули від рук, куль, розірваних ракет і бомб ворога. Сльози, відчай, біль, злість і ненависть! Це те, що відчуває кожен з нас. Знищується народ. Знищується нація. Знищується основна цінність – наше майбутнє. Відібрані, скалічені життя наших дітей – це незгоєні довічні рани України.
День пам’яті – це протест проти насильства та війни! Діти мають жити в мирі!
Ми схиляємо голови перед найстрашнішою несправедливістю — коли дитячі голоси змовкають назавжди. Кожна загибла дитина — це цілий Всесвіт, який більше ніколи не скаже «мамо» чи «тато», не зрадіє першому снігу, не відчує перше кохання.
Ми пам’ятаємо. Ми сумуємо.
Вічна пам’ять невинним ангелам, які пішли у вічність внаслідок збройної агресії російської федерації проти України
Віримо в щасливе майбутнє нашої країни! І нехай дитинство буде радісним та безхмарним!
